У романі-поемі А. С. Макаренка, педагога і письменника, розкривається історія народження та розвитку колонії ім. М. Горького і колективу горьківців (1920 – 1928 рр..). Першими вихованцями були неповнолітні правопорушники: підлітки, юнаки, а пізніше безпритульні діти. Моральний переворот в їх вихованні відбувався не відразу, а в ході тривалої, важкої і самовідданої боротьби педагогів-вихователів на чолі з А.С. Макаренком за висококультурну особистість, морально-світлу, з розвиненим почуттям обов’язку і честі.
Чітка, продумана організація дитячого життя, націлена на виховання гідного громадянина Вітчизни, дозволили досягти позитивного результату, коли, за словами Макаренка, «в живих рухах людей, в традиціях і реакціях реального колективу, в нових формах дружби і дисципліни» народжувалася нова педагогіка.
У горьковському трудовому виховному колективі дорослих і дітей об’єднували насамперед навчання, виробничо-трудові взаємини, загальна трудова турбота про кращі завтрашні дні, певний стиль («дух») колонії: мажорний тон, поєднання поваги з вимогливістю, почуття власної гідності, відчуття своєї країни і багато іншого.
Макаренко довів, що виховний колектив, колективна організація життя та діяльності колоністів — це найуспішніший спосіб виховання особистості.